А. Ленгле
відкрита лекція
березень 2017 р.
Що робить наше життя цінним?
Значення цінностей, почуттів і стосунків для того,
щоб доростити любов до життя.
частина 3
Далі я хотів би поговорити про почуття — і про те, що означає відчувати.
Що таке почуття? Це особливий, особистісний спосіб переживання. Я не можу передати своє почуття іншій людині — воно належить лише мені. Почуттям неможливо поділитися. Я можу розповісти іншому, як я радію, і сподіватися, що моя розповідь зворушить його настільки, що він відчує щось подібне, порадіє разом зі мною. Але почуття завжди пронизані суб’єктивністю. На них впливає наш попередній досвід. Інший може відповісти: «Так, я теж радію. Але, слухаючи тебе, я водночас відчуваю тривогу. Тобі цього разу пощастило, а мене охоплює невпевненість». Бо його власний досвід викликає зовсім інше емоційне відлуння.
Як виникають почуття? Вони народжуються тоді, коли я наближаюся до якогось об’єкта чи змісту й дозволяю собі бути зворушеним. Зворушеним у прямому сенсі — коли між мною і тим, до чого я наближаюся, виникає внутрішній контакт. І саме в цій точці контакту пробуджується певна сила, яка приводить мене в рух. Те, що виникає як наслідок, — це і є почуття.
Звідки походить ця сила? На що впливає об’єкт або думка? Де той «екран», на який падає ця внутрішня подія? Це моє власне життя. У почуттях виникає резонанс з моєю життєвою енергією. Через почуття моє життя починає текти, рухатися.
Дехто вважає, що почуття — це щось незначне. Що важливіше — факти, інформація, раціональне мислення. «Забудь про почуття, вони лише заважають», — кажуть вони. — «Почуття — це справа жінок» (а насправді — це просто жінки мають глибший зв’язок зі своїм емоційним світом). Так почуття знецінюються. А разом із ними — і ті, хто з ними в контакті. Найчастіше — це жінки. І тоді життя таких людей стає біднішим, обмеженим.
Та якщо ми звернемося до феноменологічного аналізу почуттів, нам стає очевидно: саме в почуттях рухається моє життя. Почуття — це не щось другорядне, а, навпаки, найсуттєвіше. Якщо я щось відчуваю — це означає, що я зворушений. Що моя життєва сила прокинулася й увійшла в рух. Коли я слухаю музику Чайковського чи Моцарта — вона мене зворушує. Коли я дивлюся на обличчя своєї дитини, бачу ці великі очі — я не можу навіть пояснити, що саме відбувається. Але щось у мені глибоко відгукується. Між музикою і моїм життям, між поглядом дитини і моїм серцем виникає щось безпосереднє, справжнє.
Або ж я дивлюсь в очі іншої людини — і раптом закохуюсь. Кохання — це, без сумніву, найінтенсивніша форма почуттів. У мені щось пробуджується, ніби зароджується нове життя. Яким було б моє життя, якби цього зі мною ніколи не траплялося? Якби я ніколи не зустрів людину, яка безпосередньо увійшла в моє серце? Це було б бідне життя — без любові, без зворушення, холодне, функціональне, ділове.
Мати почуття — означає бути живим. Відчувати — це означає, що моє життя завдяки зустрічі з кимось або з чимось прийшло в рух. Тому, коли ми закохані, ми раптом відчуваємо повноту життя. У мені все кипить, вирує, оживає. І це — не слабкість. І це не те, що ми можемо викликати навмисне. Почуття трапляються з нами. Вони — як дар. Зустріч, дотик, погляд — і раптом я отримую щось більше для свого життя.
Ми можемо щось для цього зробити, ми не просто «віддані» на волю почуттів. Що ми можемо зробити, щоб посилити цей внутрішній рух? Звернутися до нього й наблизитися. Якщо ми відвернемося — резонанс буде слабшим. Але якщо ми обернемося, звернемося до цього — тоді відбувається щось дуже важливе: ми готуємо себе до резонансу. Саме тому звернення — це те, що підсилює почуття. Коли ми слухаємо музику, ми часто заплющуємо очі, щоб повністю в неї зануритися. Ми хочемо, щоб ця музика звучала в нас, рухалась у нас, торкалася нашого серця, оновлювала наше життя. І це те, що ми справді можемо зробити.
Але якщо я закохуюсь, хоча насправді не хочу закохуватись, тоді краще нам більше не бачитися — бо з кожною новою зустріччю почуття посилюються. І коли я стикаюся з чимось, що викликає в мене негативні почуття, вони теж мають здатність наростати й дедалі сильніше впливати на мене.
***
Тепер ми можемо поєднати тему цінностей і тему почуттів. Цінності й почуття певним чином пов’язані між собою. Те, що мене зворушує і приводить у рух, ми називаємо цінністю. Виходячи з розуміння почуттів, ми отримали розширене визначення цінності. Цінності й почуття пов’язані. Те, що викликає в мене почуття, — це цінності. Якщо щось викликає в мене позитивні почуття, то це позитивна цінність. Якщо ж я відчуваю страждання, злість — це нецінність.
І навпаки. Розпізнати цінності, важливі в екзистенційному сенсі, я можу лише завдяки почуттям. Якщо вони існують лише в моїй голові — то, швидше за все, це абстрактна цінність. Вона не увійде в моє життя.
Наприклад, накопичено багато досвіду у сфері відмови від куріння. Як змусити людину кинути палити? Адже всі знають, що це шкідливо для здоров’я. Людям надають цю інформацію, демонструють статистику, змальовують наслідки у вигляді хвороб різних органів. І кожен курець знає, що куріння шкодить здоров’ю, що воно впливає на серце, легені, судини — але продовжує палити. Тобто я знаю, що курити шкідливо, але все одно палю. Інформаційна просвіта з цього питання зменшила кількість курців лише на 1–2 відсотки.
А що роблять сьогодні? На пачках сигарет великими літерами пишуть: «Куріння вбиває». Використовуються дуже сильні послання, які мають достукатися до почуттів. Припускається, що якщо буде зачеплено цінність життя, людина стане на її захист.
Це велика тема дослідження мотивації. Лише тоді, коли я відчуваю цінність, вона набуває значення для мого життя — у тому сенсі, що я роблю її основою своїх дій. Іншими словами, почуття важливі тому, що вони відкривають значущість чогось для мого власного життя. Почуття — це не побічні продукти, не просто думки чи переживання. Вони формують наше цілісне сприйняття. Оком ми сприймаємо світло, а почуттями — значення, яке ця річ має для мого життя. Через почуття ми сприймаємо значущість життя.
А як ми приходимо до почуттів? Знову ж таки — через перебування у стосунках, через контакт. Я можу посилити почуття, якщо звернуся до чогось, повернуся до нього, якщо зверну увагу на те, як цей контакт впливає на мене. Якщо я роблю ковток кави — це вже контакт. І зараз я дозволяю цьому ковтку кави подіяти на мене. Я звертаю увагу на те, як я себе почуваю, маючи ковток кави в роті. Як це на мене впливає? «О, приємний смак, чудовий аромат!» Я ковтаю, відчуваю, як кава рухається далі стравоходом — і в мене виникає враження. Я насолоджуюся кавою. А що я роблю? Я перебуваю в контакті й відкриваюся цій дії. І я питаю себе: як відчувається моє життя, коли я п’ю каву? Якщо я сприймаю цю каву як цінність, тоді я переживаю, що життя мені трохи більше подобається. Якщо життя таке — мені подобається жити. Це лише кілька секунд, але завдяки цьому зверненню до цінності ми можемо зробити щось більше — зробити своє життя кращим. Переживання цінності, по суті, завжди відбувається саме таким чином. Насолоджуватися — означає внутрішньо звернутися до чогось і дозволити цьому впливати на себе.
Нам також потрібно розрізняти два типи почуттів — ті, що йдуть із середини, й ті, що виникають під впливом зовнішнього світу. Ми їх розрізняємо. Почуття радості — це почуття, що виникає зсередини: я щось пережив, і у відповідь в мені щось зарухалося. Ми називаємо це емоцією. Це поняття походить з латини й означає: те, що я, наприклад, склав іспит, викликає в мені внутрішній рух, який відповідає мені, який випливає з моєї сутності. Який іде з мене.
А є почуття, що стимулюються зовнішнім подразником. Вони подібні до рефлексу у відповідь на стимул. Ми називаємо їх афектами. Гнів, злість, лють, еротичне збудження — це афекти, вони залежать від стимулів. Вони не відповідають моїй сутності. Якщо я вколюся голкою, то біль, який виникає, — це афект. І що глибшим буде укол, то сильнішим буде афект. Про почуття можна говорити багато, але поки що зупинимося на тому, що існують почуття, які йдуть із серця, і почуття, які викликаються зовнішніми подразниками.
***
І ще кілька слів про стосунки. Стосунки дуже важливі для повноцінного життя. Коли людей, які проживають останні тижні свого життя й готуються до смерті, запитують: «Що було найважливішим у вашому житті?», найчастіше звучить відповідь: «Любов, яку я прожив». І справді, це здається чимось надзвичайно фундаментальним для доброго життя.
Стосунки — це непроста тема. Ми не можемо уникнути стосунків, не можемо їх запобігти. Щойно я когось бачу — це вже стосунок. Але попри цю автоматичну базу стосунків, вирішальним у них є те, чи хочу я ці стосунки встановити. Встановити стосунок — означає увійти в нього, звернутися до нього. Я хочу бути з цією людиною, зі своїм партнером. Тому що там добре. Тому що я відчуваю зв’язок із ним.
Встановити стосунок — означає «хотіти близькості», щоб мати змогу відчувати іншого. Я хочу не просто чути чи бачити. Якщо я входжу у стосунок, я хочу бути зворушеним іншим. Я хочу відкритися для впливу іншого. Я ніби прокладаю міст до іншої людини. Щоб цим мостом ти міг прийти до мене, а я — до тебе.
Якщо я встановлюю стосунок, то вже маю певне відчуття, передчуття тієї цінності, яку ти в собі вміщаєш. Життя відбувається у стосунках — інакше його немає. Стосунки з іншими людьми — на першому місці. Ніколи не можна наражати на небезпеку стосунки з людьми, бо в них — фундаментальна цінність, яку я можу втратити, якщо буду неуважним у цих стосунках.
І не лише з людьми, а й із тваринами, рослинами, речами, з теоріями. Із тим, чому ми навчаємось, що ми вивчаємо. Важливо і в цих стосунках встановлювати емоційний контакт.
Дуже важливими є стосунки із самим собою — щоб встановити близькість із собою. Щоб я знову і знову протягом дня відчував себе, знову й знову ставив собі запитання: що я зараз відчуваю? як я себе почуваю? як у мене справи, коли я слухаю цю лекцію? як я себе почуваю, коли я поруч із тобою? які почуття виникають? як я себе почуваю, коли я вчуся?
Якщо я не встановлюю стосунки з собою, я обминаю себе, тоді я частково втрачаю себе. Я можу стати собі чужим, якщо не матиму цього зв’язку. І стосунки з тобою можуть бути добрими лише тоді, коли в мене водночас є добрі стосунки з собою. Якщо я поруч із тобою почуваюся добре, якщо мені добре із самим собою — тоді й наші стосунки добрі. Але тут важливо, щоб я умів себе відчувати.
І на завершення — стосунки з життям. Як це — для мене — те, що я взагалі живу? Ми поставили це запитання на початку нашої зустрічі. І можемо спробувати знову дати на нього відповідь.
Я живу — це означає, що я зростаю, дозріваю, переживаю досвід, маю почуття — прекрасні та болісні, маю думки, зайнятий чимось протягом дня, мушу піклуватися про своє життя. Я вже певну кількість років жив. Як це — для мене — на глибині — те, що я жив?
Чи є у мене відчуття, що це було щось добре? Чи я сам відчуваю, що добре — те, що я живу? Чи подобається мені жити? Який рух це викликає в мені?
Якщо я дозволяю життю, яке я прожив і проживаю, торкати мене — чи є в ньому щось хороше? Можливо, воно важке, можливо, в ньому багато болю, страждань… Іноді — так. Але загалом, у підсумку — я радий, що можу жити. Те, що я можу сказати життю «так», погодитися з самим фактом, що я живу. Бо я відчуваю, що це життя мене торкає, у мені щось відгукується, виникає рух, я радію, я люблю це. Воно не ідеальне, але воно — добре. Бо кава смачна, душ приємний, є зустрічі, я знаю людей, яких люблю, і які люблять мене.
Якщо цього занадто мало, можливо, з’являється відчуття, що життя не дуже гарне. Можливо, життя дуже поранило мене, і мені зовсім не подобається жити. Так почувається людина в депресії. У депресії ми переживаємо, що в житті мало цінності. І тому людині не хочеться по-справжньому жити.
Але багато людей перебувають у нейтральному стані: навіть не знаю, чи подобається мені жити. Поки я молодий, гарний, багатий і здоровий — окей, я згоден. А якщо вже ні — ну, не знаю. І тут важливо прийти до цієї глибинної зворушеності. Ніхто не може зробити це замість мене, бо це належить до моєї інтимності. Те, що я дозволяю своєму життю впливати на мене, відкриваюся й дивлюся, які емоції виникають — це ми називаємо фундаментальною цінністю, з якою пов’язані всі інші цінності.
Усе, що ми переживаємо як цінне, живить цю фундаментальну цінність. І навпаки: у кожній цінності присутня ця глибинна цінність. Якщо кава смачна — то врешті-решт це про відчуття «жити добре». Життя цінне, якщо я йду за цією фундаментальною цінністю, якщо я проживаю фундаментальні стосунки (жити добре), тоді в кожних стосунках (навіть із кавою) присутнє це глибоке ставлення до самого життя.
Завжди, коли ми встановлюємо стосунки з кимось, ми встановлюємо стосунки з життям.
Я бажаю всім нам багато переживань, які ще глибше дозволять нам відчути, що в основі — добре жити, і що життя — це дар.
Дякую за увагу.
***
переклад Сніжана Вайн з російської мови.